БЕРЕГ

Бе́рег.1. Край, марґінес. При скаліченях береги рани треба можливо злучити і тисненєм зменьшити уплив крови, також при помочи оцту, алуну, таніни (Товариш, 1908, 283); З локомотивом появилась горстка людей. Вони ледве важились ступити через недоступний берег пралісу в його глибінь (Коб., Битва, 42); ● Станути над берегом руїни - стати на краю прірви. Отож і не дивно, що полуднево- французкі виноградарі, станувши над берегом материяльної руїни, заворушили ся, тим більше, що доскулили їм до живого високі податки від управи вина, а ще більш вишрубований податок ґрунтовий (Б., 1907, 69, 3) // пол. nad brzegiem przepaści - перен. на краю прірви, над прірвою 2. Обріз (книжки). Книжки - красно оправлені, з позолоченими берегами (Б., 1890, рекл.) // пол. brzeg- 1) берег, 2) край, 3) обріз (книжки).

Українська літературна мова на Буковині 

T: 0.073588389 M: 1 D: 1