ШТИВНІТИ

Штивніти. Застигати, тверднути. - Ех, що за дорога, що за дорога! Се кара божа спадає на нас, кара божа! - бурмотів [панотець], засапуючись і опираючись важко на грубу, ковану палиц. Біла довга борода аж штивніла наморозі (Коб., За готар, 127)// пол. sztywnieć - 1) застигати, тверднути, 2) ставати нерухомим, непорушним, деревіти, дубіти, коцюбнути, 3) перен. ставати натягнутим, вимушеним (про стосунки); див. іще штивний.

Українська літературна мова на Буковині 

ШТИВНИЙ →← ШТИВНІСТЬ

T: 0.075617284 M: 3 D: 3