АПОСТАЗІЯ

Апоста́зия [апоста́зія]. Відступництво, зрада. Так був [Іван Головацкий] практичним апостатом від народної почви і народної мови, а вислід єго 25-літної небилиці є, що загатив був своєю апостазиєю та іґноранциєю одно важне русло для розвою нашої мови, яким є “Вістник законів державних” (Б., 1899, 19, 1); Така і доля усіх апостатів!.. Погибли усі на чужині, а мнима їх праця, без ідеї, а тілько хліба ради - як простих хлібоїдів - минула ся з їх фізичним житєм. [... ]Яку ж заплату дати апостаті по смерти?.. Та... хиба прощенє його тяжких помилок та його апостазиї вольної чи невольної!.. (Б., 1899, 19, 1); Не без участи українського табору почалася акція переходу на греко-католицьке віросповідання, зокрема у великім селі Раранче частина людности перейшла зараз-таки на греко-католицький обряд. Це дало волоській ієрархії привід до ще більших атак проти Смаль-Стоцького, а також проти його співтовариша Єротея Пігуляка, якому, як православному, закидали апостазію (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 158) // пол. apostazja - (віро) відступництво; порівн. апостасія, гр. - зречення віри, переконань, відступництво, ренегатство; апостасійний, гр. - віровідступний, ренегатський (СЧС, 42); див. іще апостат.

Українська літературна мова на Буковині 

АПОСТАТ →← АПЛЯВЗ

T: 0.144055835 M: 3 D: 3